0
0
Одна з найвідоміших гвинтівок світу, візитна картка Сполучених Штатів, зброя яку визнав увесь світ, яка підкорила серця більшості стрільців та власників зброї. Історія розробки, особливості конструкції та технічні характеристики AR-15.
Історія створення
Після другої світової та Корейської війни, військові Сполучених Штатів стали шукати єдину автоматичну гвинтівку, для усіх військ, яка б змогла замінити карабіни M1 Garand, карабіни М1/М2, Browning M1918 та пістолет-кулемет Томпсона. Після багатьох спроб, тестів та досліджень було виявлено, що найчастіше ураження цілей стрілецьким озброєнням відбувалось на дистанції до 300 метрів і майже випадково, при веденні інтенсивного вогню. На основі цієї інформації, американські конструктори стали рекомендувати використання проміжного патрона малого калібру з великою швидкістю кулі, а також зброю з більш контрольованим автоматичним вогнем. Основними учасниками конкурсу стали гвинтівки Т44 та Т45, фактично це була автоматична версія гвинтівки М1 Garand під калібр 7.62х51 Nato, та бельгійська гвинтівка FN FAL, яку надалі на озброєння узяли країни європи. Останніми у конкурс вступили конструктори із ArmaLite, надавши до іспитів декілька своїх прототипів AR-10 восени 1956 року. Це вже була досить інноваційна гвинтівка для того часу, що мала такі особливості:
- Співвісне розташування каналу ствола та прикладу
- нова система автоматики з впливом порохових газів на затвор
- використання кованого алюмінієвого сплаву для ствольної коробки
- приклад із фенольного композиту
- захищені прицільні засоби
- наявність дульного гальма-компенсатора або полум’ягасника
- регульована система відводу порохових газів
Такі рішення вже робили гвинтівку більш контрольованою, при веденні автоматичного вогню, надлегкою для того часу (усього 3,11 кг без набоїв). Але військові віддали перевагу вже знайомій, від М1, ергономіці яку мала гвинтівка Т44, її взяли на озброєння під маркуванням М14.
Другий шанс ArmaLite отримала після першого протистояння гвинтівки М14 з радянським Автоматом Калашникова, під час В’єтнамської війни. М14 показала себе не конкурентною для ведення більш-менш прицільного автоматичного вогню, порівняно з АК. В результаті військові США були вимушені знов звернути увагу на запит 1957 року від генерала Вілларда Г. Ваймана, на створення автоматичної гвинтівки з калібром .223 (5,56 мм), вагою до 2,7 кг та магазином на 20 набоїв. Цей запит призвів до розробки зменшеного варіанту AR-10, яку назвали AR-15.
У 1958 році ArmaLite передала для іспитів десять прототипів та сто магазинів, по 25 набоїв. Результати випробувань показали, що група з п’яти-семи осіб, з гвинтівками AR-15, мали таку ж вогневу міць, як група з 11 осіб, озброєних M14, а солдати, могли нести втричі більше боєприпасів калібру .223, ніж ті, хто використовував 7.62х51 Nato (649 набоїв проти 220). Також AR-15 виявилася втричі надійнішою, аніж M14. На жаль на гвинтівку AR-15 було накладено вето, на користь гвинтівки М14, а вже у 1959 ArmaLite були вимушені продати свої права на гвинтівки AR-10 та AR-15 компанії Colt.
Після придбання прав, компанія Colt, внесла деякі зміни у конструкцію гвинтівок, задля поліпшення її виробництва. Однією з таких змін було перенесення руків’я заряджання, з-під ручки для перенесення до задньої частини ствольної коробки, яка потім буде у М16. Замість концентрації на армії США, Colt стали продавати гвинтівку у багатьох країнах світу, першою з них стала Малайя у вересні 1959. Збройні сили Сполучених Штатів звернули увагу на гвинтівку вже наступному, 1960, році і замовила першу партію з 8 500 гвинтівок. Продовжуючи тести, військові США, виявили що з гвинтівки з проміжним патроном .223, стріляти набагато легше ніж з М14 під калібр .308 (7.62х51), а також, що 43% стрільців з AR-15 досягають рівня “Експерт”, тоді як тільки 22% стрільців з М14 змогли досягти таких результатів. І найважливіше, що менший імпульс віддачі AR-15 дозволяє вести більш контрольований автоматичний вогонь та чергами.
Лише у листопаді 1963 року, AR-15 під маркуванням М16, була затверджена для замовлення у армію США з першою партією у 85 000 шт.
Конструкція
AR-15 – є модульною системою зброї. Використовуючи кілька простих інструментів та рівну поверхню для роботи її можна легко збирати, модифікувати та ремонтувати. Верхня частина ствольної коробки AR-15 включає цівку, руків’я заряджання, газовідвідну систему, ствол, затвор та раму затвора. Нижня частина ствольної коробки включає шахту магазину, пістолетне руків’я та приклад. У нижній частині ствольної коробки також розташовані спусковий гачок, роз’єднувач, курок і перемикач режимів вогню, які утворюють ударно-спусковий механізм (УСМ). Полум’ягасник AR-15 має три зубці і призначений для збереження гостроти зору стрільця вночі шляхом зменшення спалаху пострілу. Найбільш характерною ергономічною особливістю AR-15 є руків’я для перенесення, об’єднана з діоптрією, на верхній частині ствольної коробки. Це є наслідком конструкції, в якій руків’я для перенесення служить для захисту руків’я заряджання. Прицільні засоби AR-15 мають L-подібний перекидний діоптрій з двома положеннями: від 0 до 300 метрів та від 300 до 400 метрів. Мушка є стійкою і регулюється по висоті. Діоптрій регулюється для внесення бічних поправок. Прицільні пристрої можуть регулюватись за допомогою кінчика кулі або гострого інструменту. Ствол замикається поворотом затвора з 6 бойовими упорами, що входять у зчеплення у казенному зрізі ствола.
